Не вірила,не вірила, не вірю.
Дивіться, як тікаю я від вас.
Пробач мені, любов, мою зневіру,
Я так втомилась падати щораз...
Я падала, я падала і впала,
І вітер одягає мене в сніг.
Колись же мене весна одягала,
Стелила мені проліски до ніг.
Сиділа і сиділа, не летіла,
Я крила загубила десь не тут.
О як би я хотіла! Не для тіла -
Для серця собі крила повернуть!
О тільки б не забути, не забути!
О тільки б не позбутись висоти!
О як би цю безодню перетнути?
Пливти по ній, летіти, чи іти..?