Червона роса полохливо
ховається в горло,
Таку її долю обрав
творець кольорів...
Простіше було б на світанку
виходити голим,
Безбарвно ходою у горлі
тамуючи гнів.
Навіщо прозорому одяг?
Тягар лише зайвий,
Він важчий за вчора і завтра,
сьогодні й завжди.
В порожньому небі давно вже
нічого не сяє,
В бездонному горлі давно
ні роси, ні води.
2004