Злива

Лариса Довбета
Літня нічка, мов лебідка,
Тихо падає у трави.
В небі зорі кришталеві
Сріблим сяйвом запалали.

Місяць, зоряний пастух,
Червоніє в небі чистім,
А калина під вікном,
Мов дівчина у намисті.

У вишневому садку
Пара в тихім закутку,
Розмовляє і не баче,
Шо півнеба темна хмара
Обняла і заховала.

Під своє старе крило
Зорі чисті затовкала.
Підіпхнула місяць повний
і губами зажувала.

Хмара небо оповила,
Грім сердитий загримів,
Злива линула на землю,
Дощ у травах зашумів.



Картинка их Интернета.