Чи ти здурів, чи чорт тебе попутав?!
Чому ти став таким жахливим чоловіком?!
Я розірву невидимі ці пута,
Тебе звільню, щоб буть з тобою віки.
Сумую я за ніжністю долоней,
В тебе великі і шершаві руки.
Мені так солодко знаходитись в полоні
Твоїх обійм та битись в любих муках.
А очі, що, неначе, повні морем,
А колір моря, то для мене батьківщина.
Твій тембр голоса просякнутий у горі,
Щоб стать щасливішим прохав у мене сина.
Не впізнаю скаженість свого серця,
Раніше воно було флегматичним.
Та наша зустріч в життя сипнула перця,
Без тебе я - створіння апатичне.
Жахливість моїх вчинків не лякає,
І любиш фільми тільки про кумедне.
З цієї ночі тепер точно знаю,
Що я люблю , хоча ти і вередний.
27.03.10