Оце так буття швидкоплинність
Несе нас чарівним струмочком,
Виховуєм в друзях надійність,
Самі ж забуваєм про точність..
Приходим на зустрічі пізно,
Бо знаємо, що ще чекають.
В відносинах хочемо міцність,
Забувши, що в серці плекають.
Плекають не тіла духмяную м*якість,
Не товщу кишені, набиту грошми,
А жадібно ніжність сприймають за радість,
І хрупкість любові серед кутірьми.
Як тяжко у світі сучасній людині
Знайти те єдине, щоб поруч було.
Нещасні, пропащі...Проблема в невірі,
Що світ цей накрила. Невіра-це зло.
Не знаємо, навіть, яка то невдача
Позбутися дару кохати безумно.
Не чуємо серця нестерпного плачу,
Що хоче сказати, що ми нерозумні.
Вагання, чекання на славу та гроші
Заповнили час, що відведений був,
На погляди, вздохи, слова про несхожість
Людей різних статей, між якими любов.
Дороги шукаєш, що легкі і прості,
Щоб шлях скоротити і легко дійти.
Та іноді краще піти шляхом тернистим
Й отримати все, що ти встигнеш знайти.
Рука вбік тягнеться, де лежить трафарет,
І знов почуття всі по формі ложаться.
Відкинь цей шаблон! Намалюй СВІЙ портрет!
І покажи справжнє...До серця звертайся!
13.03.10