Любов

Володимир Омельченко
Чи знаєш ти,як серце мріє
Тривожно бігає,тремтить
На хвильку ніби завмирає,
І знов танцює гопака -
В шаленім ритмі цього танцю,
І не спиняється воно,
Бо то є сила неспинима,
Як і одвічная краса
Якою Бог нас наділя
Тебе він також наділив.
Дав вроду,розум,серце руки -
Які працюють не від скуки,
А від звичайного життя
Що заставляє нас робити
І не спинятись,далі жити
Добро робити й багатіти:
Не так в грошах,як в почуттях
Які наповнюють нас вщерть
І лються навкруги рікою
Несучи радість із собою.
Бо гроші то не головне,
За них не купиш то - одне,
Про що ти мрієш і бажаєш
І в думці потайки жадаєш: -
Кохання милого твого.
Який десь є,тебе чекає,
І у ві снах тобою марить.
Отож бо знай - життя прекрасне,
Як твої очі на світанку,
Які прокинулись від сну,
Та вже блищать,немов перлини
Немов яснії дві жарини,
Які не можна загасить.
Отож живи,радій йому!
Хоча ти і в чужій країні
Та це не гніт,повір мені
То є лиш мить та швидкоплинна,
Яка мине ,як згасла думка
Що десь покоїться у снах.
Ти вранці встанеш,ти вже вдома,
Навколо родичі,знайомі.
І рідна ненька пригорта
Свою дитиночку до серця
Їй тихо шепче:"Вже пора".
Ти прислухаючись не віриш:
- Невже пора,прийшов вже час?
Так,так в грудях зацокотіло
Те материнськеє серденько
Плекочучи тебе повік.