Мені здається, це і є любов...
Ми як і всі коханці, стрілись випадково...
Хоч за вікном у тебе теплий стовп
Із сонця кутав місто..
... а у мене – злива
Об скло збивала руки вщент
Просилась в дім, і вила, вила, вила...
Наш світ – мережа Інтернет,
Погода там лише в новинах...
Сором’язливо, червоніли ми
І наші червоніли руки,
В коханні підбираючи шрифти
Солодкій грі несправжніх поцілунків...
Щоб та в думках реальною була
Не в ICQ, не в MAILі, не в Контакті
Щоб хоч на мить, насправді ожила
І запитала: „Здраствуй мила, як ти?”
І все ж незмінно ллє скажений дощ
Клавіатуру вулиць натискає...
Мабуть і він для чогось чи когось..
Свої e-mail з неба відправляє...
І настрій цей знайомий і мені
Бо я люблю, бо я завжди любила
Натисну „ЕТЕR”... і мій монітор,
Знов надрукує: „Здраствуй, мила :)”