* * *
Моя кохана – світ мій незбагнeнний,
Незнaний зовсім й видимий наскрiзь,
Мій Янгол, сон мій нездійснeнний,
Який, насправді, був уже колись.
Моя омaна й вир надій скажений,
Ночевих оргій і сварливих сліз,
Вогонь цілунків гaряче-шалений,
Який крізь нас у пристрасті проріс
І обпалив мій ніжний рай зелений,
Залишив в серці вічний зріз –
Моє кохання – вирок мій, окремий,
Й життєвого шляхy узвіз.
Павло Гай-Нижник
11 січня 2003 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.108.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Цифра-друк, 2009. - С.90.