* * *
Перед іконою стою
Не каючися вже, й не зву
Святих на поміч. Не молю.
Без бoлю й жaлю розірву
Душу спустошену свою.
Нап’юсь кохання і назву
Його я карою. Згорю
В палкому пеклі і пірву
Чуття своє. В жінках втоплю,
Що тіло продають на гру
Грошам і хмелю, ту зорю
Якою ти була, і вмру
З тобою, янгол мій. Спалю
Усі мости і так піду
Від тебе геть. Я не корю
Ні в чім нікого. Тільки млу
В свою дорогу захоплю
І з шляху твoго заберу,
Щоб ти знайшла нове “люблю”.
Чи Бога в свідки оберу,
Йому ж відомо, як з раю
Його впав Янгол, і збагну
Чому тебе не розлюблю.
Павло Гай-Нижник
4 травня 2003 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.110.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Цифра-друк, 2009. - С.91.