Я так за тобою сумую,
Що поряд тебе ще нема.
Я омріяні думки свої руйную,
І знову залишаюся сама.
Та пустоти немає у душі моїй,
Метеликлм літаю над імлою.
І вже нема тих почуттів як буревій,
Та все іще сумую за тобою.
Я гріюся в пустих променях любові,
Як я дуже давно хотіла.
Але почувши тон твій у розмові,
Я мертвим птахом впала в низ,а не злетіла.
Ти став таким холодним і байдужим,
На що перетворилось твоє серце?
Мені лиш трохи боляче…хоча,недуже,
Так жаль,що зачинилися у серця дверці.
І хоч коли поглянеш ти на мене,
Згадай щось радісне про нас.
Дзвінка пісня солов’їна лине,
І тихо пропливає час.
Ти вже забув,що зовсім це недавно,
Тобі я душу викрила свою.
А ти забув,це все для тебе марно,
Байдуже й на долю будь-яку мою…
Але я сильна – подолала,
Усе без сліз в моїх очах.
А як складеться далі я не знала,
Тепер вже не було печалі у моїх сльозах.
Я вірю,що колись до мене,
Птаха щастя несподівано влетить.
Й до мого берега любов приплине,
А серце трохи защемить…