Як гірко ніч в моїх долонях плаче,
Та сльози квітнуть на моїх очах...
Стуливши віка вже тебе не бачу,
В душі образа, ненависть і страх.
Розсипле день ще раз своє проміння,
Та темним шовком зв'язане чоло...
В скорботі за любов'ю я віднині,
Безмежним щастям,тим,яке було.