В урвищі вітер завиває,
Дерева гне додолу і траву.
А ліс калину прикриває,
Зірвати грона не дає йому.
Вітер крутить і звіріє,
Калину хоче нахилить.
Ліс не дає і він зуміє
Любові символ захистить.
З роками виросла калина,
Самотньою ніколи не була.
Вона, як кохана дитина,
Під наглядом до самого темна.
Радіють всі як її грони,
В промінні набирають сік.
Щоб вітер лиха не накоїв,
Ліс захищав її, як міг.
В природі і таке буває:
Оберігають всі калину.
Вона, як символ надихає,
Віки вона єднає Україну.