(На украинском)
У синім веснянім розмаї
В далекім дитинства краю
Зозуля мені накувала
Нелегкую долю мою.
Та мріялось так світанково...
І хтож-бо увагу звертав
На те,що колись загадковий
Мені тоді птах накував.
Та сталося так, як судилось...
Вже майже майнуло життя.
Пташине пророцтво здійснилось!
Нічому нема вороття.
Але, як то кажуть, не вечір.
Остання надія ще є.
Вона зігріва мої плечі...
Та десь знов зозуля кує.