Ми йшли з тобою і мовчали,
За руки ми тримались міцно,
Ми цілий світ не помічали,
Тим паче це туманне місто.
Ми довго йшли і не спинялись,
Самі не знаючи куди,
На безкінечність сподівались,
Як спраглі на стакан води.
Ми просто йшли і були разом,
Серця вели нас а не ноги,
Крізь це життя,повз всі образи
І повж оббитії пороги.
Ми йшли..З нас теплий дощ стікав,
Його нам було не минути,
Він те минуле з нас змивав,
Що захотіли ми забути.
Ми просто йшли..нам було звично
Бо тиша - дім для двох сердець,
Нам було тепло і затишно,
Це був минулому кінець.
Ми просто йшли і розділили
Життя на різні половини:
Як ТИ і Я до цього жили,
Й як МИ новий вже світ зустріли.
Ми просто йшли і розрізняли
Печаль солодку і гірку.
Ми першої раніш не знали,
Та зараз маєм лиш таку.
Ми просто йшли..Ми йдем щосили,
Нехай втомились наші ноги,
Хоч одне одного пустили
На різні сторони дороги...