Життя - то мить
Солодка й, водночас, гiрка
У нескiнченнiм обрiї Всесвiту.
Полум'яною зiркою взiйшла -
Вже час заходу, час згоріти...
Бува та мить яскрава і блискуча,
Буває - тліє ледь помітно.
І головне - пізнати суть її,
І недаремно в цім житті згоріти!
Вогню таємна сила - двоєдина:
Або ж спустошить те до тла,
Що в нім палає,
Або у темряві дарує світло,
Закрижанілу душу зігріває.
Життя людське - то є вогонь.
І нам судилось
Вогню того пізнати силу,
Навчитись нею володіти,
Бо, інакше, доля -
Лише безцільно в тім вогні горіти...