***
Мой упорный учитель, я помню твою науку:
как не вымолвить это молчание -
нежную антириторику, недоверие к звуку
голоса, безнадежно пробующего победить расстояние.
Но, наверно,от страха или от волнения
что молчанье мое невиртуозное, чересчур простое,
я по старой привычке снова впаду в искушение
говорить с тобой, милый, говорить с тобою.
Ведь на берег чужой может выбросить нас,
где потуги голоса не вызовут колебания.
Не говоря уж о том, что по обе стороны от "сейчас"
нам и так слишком много отпущено для молчания.
с украинского перевел А.Пустогаров
З циклу «Монологи Марії Форно»
з книги «Спокуса говорити»
***
Мій переконливий вчителю мови мовчання
ніжної антириторики, недовіри до звуку
голосу, що, намагаючись відстань здолати, звичайно
робить її безнадійною, — пам’ятаю твою науку.
Та все ж, напевно, від страху, що видавати мушу
невіртуозність свого мовчання або від звички старої
бути багатослівною, я знову впадаю в спокусу
говорити з тобою, милий, говорити з тобою.
Адже нас може викинути на берег в чужій місцині,
де потуги голосу не спричинюють коливання.
Не кажучи вже про те, що по обидва боки від нині
нам і так занадто багато відведено для мовчання.