пробач мене за всі гріхи
тебе краще не знайти,
ти цілував мох уста
та зараз я уже пуста...
ти цілував мої долоні
зараз вони дуже холодні...
ти обіймав мене руками,
а зараз тільки в серці рани...
я не забуду твої очі
вони схожі на дівочі,
блакитні наче небо влітку
і немає від них втіку.
вони знайдуть мене усюди
і не врятують інші люди.
а як згадаю твої руки
то більші в серці моїм стуки.
твоє волосся,
як колосся
вітер розвиває,
як павутиння над полями воно повільно літає.
твої вуста, як дві пір'їни
я не забула їх до нині.
але пробач мене за все...
тебе люблю я понад усе!...
та ти пішов...
можливо іншу ти знайшов?..
мабуть Я винувата в цьому!
я більше не знайду корону,
що ти подарував мені
коли признався у коханні.
та все ж не треба більше смутку
знайду я собі іншу любку!