Спогади, минуле, заспокоїтись.
Запитати – відповідь ховається.
Ненароком десь обмовитись
Я не знаю, що там завтра станеться.
Тупий біль, не хочу бачити
Ні тебе, ні іншого ні кращого.
Все це має, щось та значити.
Невідомо лиш навіщо, за що?
І думки як дощ, як стежка стеляться
Весна? Ні, так холодно як в лютому.
Те що було, знов таки повернеться.
Разом бути, чи не бути нам?