Доню моя ніжна, доню моя мила!
Наче ще учора на руках носила.
Цілувала слізки, пестила долоньки,
Розмовляти вчила свою любу доньку.
Наче ще учора ти була маленька,
Бавилась з тобою, мов з лялькою, ненька.
Наче ще учора ліжко колихала,
А сьогодні вранці школяркою ти стала!
Я тебе сьогодні відведу до школи,
Будемо дорослі ми вести розмови,
Будемо читати, в зошитах писати,
І з твоїм дитинством почнемо прощатись...
Доню моя люба, доню моя мила,
Я неначе вчора тебе народила,
А життя, одначе, не стоїть на місці.
Люба, я не плачу,- щось попало в вічі.
Люба, я радію, ти вже, як доросла,
Білі стрічки, вранці, заплели у коси.
З татком ми пишаємось, ти ти така в нас гарна!
Хай тобі таланить у шкільнім навчанні!
Хай тобі наука легкою здається,
Добра нехай вдача тобі посміхнеться!
Ти не бійся, люба, буду завжди поруч.
Дай свою долоньку, підемо до школи!