Зима...Малює пензлем срібним на вікні,
Пухнасту ковдру розстелила по Землі,
Обійми лагідні свої нам розкрива,
Скриню із скарбами дарує і дива.
У ній кришталь і срібло крижаним річкам,
Чарівні скрипки дивовижним скрипалям,
Що грають нам у довгі вечори сумні
Серед зими свої пісні
У ній симфонії пронизливих вітрів,
Музики сніговіїв, хуртовин.
У ній розкішні шуби деревам,
Білизна і мереживо ланам,
Неба зимового коштовний оксамит
І зІрок діамантовий розліт.
Перлинове намисто сніжних хмар,
Із срібно-білої парчі вбрання дубрав.
У ній завжди є новорічна казка
З дарунками, ялинкою, прикрасами,
І низка наших мрій і сподівань,
І щирість побажань і привітань.
Зима...Малює і малює на вікні,
І стиха пісеньку наспівує мені...