Чарівним вечором зимовим
З тобою стрілися. Довкола
Земля під снігом тихо спала.
А ми гуляли і гуляли...
За вечором чаклунка-ніч
Спустилася і нас сховала.
Між нами ніби-то гроза
Весняна в січні спалахнула,
І ніби-то сама весна
Нам в січні в очі зазирнула!
Все сталося і швидко, і чудово,
Стежина пролягла,раптово,
Від твого серця до мого.
Відчула у душі тепло,
А потім жар, нестерпний і пекучий,
Заполонив усе моє єство!
Серце забилося, мов злякана пташина.
І до кохання то була стежина!
І досі те кохання так палає,
Що вогнику тому немає краю.
Тому вогню, яким живе моя душа,
Тому вогню, яким мене ти зігріваєш...