(на украинском языке)
Важка й чудова переможця доля:
Йому судилося лишитися живим,
У боротьбі, виснагливій за волю,
Здоров;ям нехтуючи та життям своїм.
Він захищав Радянську Батьківщину,
Бо мав її за серцю рідний край,
А бачив в лузі схилену калину,
Роса-сльоза тремтіла: „Захищай!“
Втрачав свідомість від поранень.
За Перемогу келих підіймав.
Загиблих у боях запеклих в травні,
Роками в сердці хворому тримав.
Він людство захистив своєю кров;ю
І Перемогу нам подарував.
А що, державо, зроблено тобою
Для тих, хто все для тебе віддавав?
Уклін Вам та пошана, ветерани!
Ми – Ваші діти та онуки всі.
Нас зобов;язують відповідати рани,
Що Ви отримали у проклятій війні.
Ми зробимо квітучою країну,
Щоб Переможець жити міг як слід.
Не вмерла ще кохана Україна.
Хай буде довгим ветеранський вік!