Знову осінь - яскрава, барвиста,
Тішить зір, промінцем виграва
І берез золотавеє листя
Одягає пожовкла трава.
Кожен лист має колір змінити,
Кожна мить колір свій додає.
Серце здатне цим змінам радіти,
Наче бачить творіння своє.
Листя падає, не зупинити...
У дерев став прозорим жупан.
І ніщо вже не може прикрити
Чорно-білий березовий стан.
І кущам вже не погомоніти.
Листям-килимом вкрита трава.
Та вражають по осені квіти,
Мерехтять різнобарвні дива!
Я освідчуюсь квітам в коханні.
Лине час, я немов в забутті,
Все завмерло в духмянім вітанні...
Ледь отямилась, треба іти.
Сподіваюсь, що це не в останнє,
Бо зима вже торкнулась коси,
Спостереження змін та згасання
Дивовижного літа краси.