Книгу життя гортає невпинна чиясь рука,
Дні і роки відкладає на рахівницях, віка,
Ставить то коми, то крапки, креслить на сторінках,
І мимохіть натискає кнопку гучного дзвінка...
А почалось все із школи, вчительки, першого класу,
Тут ми пізнали науки, може й не з першого разу,
Тут ми уперше навчились правильно „МАМА” писати,
З першого погляду, слова зло і добро розпізнати.
Провідники в храм науки – ви - вчителі, педагоги,
Ви перед нами відкрили різні путі і дороги,
Ви віддаєте щоразу душі свої і серця,
Й готові вести нас з собою до краю землі, до кінця.
Наша вам щира подяка за ваш самовідданий труд,
За ті знання і оцінки, що ми одержали тут,
За ваші ночі безсонні, за доброту і любов,
Низький вам уклін, наші рідні, знову, і знову, і знов...
Осінь 2008 року