В осінь пізню із гавані,
Від засніженої землі.
У назначене плавання,
Йдуть загружені кораблі.
В небі чорнім здіймається,
Над водою портовий кран,
Лиш прожектор качається,
Відмежовує океан.
Матрос на борт не прийнятий,
Йде, нетвердо, сам крізь буран.
Все загублено… випито!
Сил не вистачить – на сто грам…
Берег пустої гавані,
Перший сніг – диво-грузу стос…
У чистім, ніжнім савані,
Чи солодко спиться матрос?