Я прочитала на Стихире стихи замечательного поэта.
Он не пожелал написать свое имя и потому копирую так, как указано на его странице.
Nike2
О нi...
О ні,
Я сам себе переконати не зумів,
Хіба мої ці неслухняні очі,
І руки божевільні не мої,
І дикі та нестерпні ночі
У вогні...
Я ідола сцуратись не зумів, -
ти володіеш мною - твій на віки,-
Знущайся! Твій це рай такий,
безкрайньо межі в ньому так великі ;-
Я напишу євангеліє - я твій пророк!
Віддам тобі життя, моя Месіє!
Безглуздий, звістно, буде кожен крок
і культ твій - цілковите божевілля...
Твоя ікона - фото на стіні.
Пристол - поріг у волошковім цвіті.
І навіть Бог молився би тобі,
якби хоч раз зустрів тебе на світі.
О нет...
О нет!
Не смог себя я убедить в обратном!
Разве очи мои непослушные,
Разве руки мои сумасшедшие,
Ночи дикие, нестерпимые
В пламени не спалили мы?
Я идола не избежал!
Ты мной владеешь – твой навеки!
Что ж, издевайся, рай твой бесконечен,
Границы Бог не начертал.
Евангелие напишу, я – твой пророк!
Я жизнь тебе отдам, моя Мессия!
Безрассуден, безусловно, каждый шаг,
Твой культ- безумье... пред тобой бессилен.
Твоя икона – фото на стене.
Престол – порог лазурный, весь в цветеньи.
Сам Бог, наверно, был бы потрясен,
Взглянувши на свое творенье.