Липневий веч1р

 
              Збентежив душу липневий вечір.
              Легеньким смутком обняв за плечі,
              Заглянув в очі, моргнув зірками
              1 до світанку побрів полями.

              Змішав тумани, розплів покоси,
              Розсипав в травах сріблясті роси.
              Шукав розваги - і заблудився,
              А опівночі з зорею стрівся.