Я відчуваю, відчуваю, що є пульс,
Що дихання моє невпинно плине,
Та на одвічне вже не обернусь,
І всі свята зміня звичайна днина.
Я відчіваю, що сміються мої губи,
Не так вже часто, все одно сміються
Та навіть в посмішках я скута,
А думки, хоч летять, та не озвуться.
Я плачу, та в сльозах немає теми,
Тієї, що по скронях б*є до болю,
Все зверхньо, все не щиро, не відверто,
Неначе десь сховалась моя воля.
Я відчуваю смак, я чую прості звуки,
Я бачу, та нажаль, вже не молюся,
В моїх устах застигли німі букви,
Я не радію, хоч вже і не злюся.
Я просто є, та ні, є просто я…
Та ці слова в повітрі заблукали,
Ні, я не мертва, хоч вже не жива,
Всі мрії почуття в каліцтвах вкрали…