http://stihi.ru/2010/05/10/6669
Для собаки кістки Мурка підштовхнула вміло,
Він здивовано завмер: «Що воно за діло?!»
Кицька справі підсобивши, думала: « Побачить,
Що кістки кидаю я, прийде час, віддячить!»
В неї задумка була, натравивши Дога,
Проучити негідника за друга з розлоги!
Провинився рижий кіт, звали його Мотя,
Насолив він добре їй, зачепивши Котю.
Котя молодий та гарний, на бесіди ласий,
До сусідки зачастив, поточити ляси.
ЯкосьІ Мотя, безпідставно, тицьнув Котю пикою,
Той від болю заточився, впявшись в око дикого.
Але здрейфив та пішов - Мотя був сильніший,
Знав би Мотя, що знайшов, був би поскромніше.
Затаїла злобу Мурка, шипіла на Мотю:
«Геть йди, шкереберть, Проклятий! Верни сюди Котю!»
Мотя весело сміявся, говорив: «Дурепа!
Добре, що він втік від тебе, так тобі і треба!»
Мотя, мелючи таке, копав собі яму –
Мурка шанси рахувала, сидячи на рамі.
Без устанку із корзини кістяки зникали,
Для хозяйського бульдога, що чадів у брами..
Муркотіла Мурка з Догом хитро та незвично -
Пес від радості скавчав, вгледів симпатичну!
Час настав! Здійснились плани - потайні, великі,
Мурка Дога натравила на котячу пику!
Якось вранці підманула вона Мотю салом,
А сама давай пищати, собаку й зірвало!
Дог «начистив» Моті пику та «погладив» спину,
Заричав, взявши за барки: «Щезни, вражий сину!»
Отака була для Мурки за кістки віддяка -
Тепер Мотя вже сумирний! боїться... Невдаха!
(Фотография из Интернета)