С глубокой благодарностью Олегу Малиновскому за изумительные
стихи, работа над которыми доставила мне подлинное наслаждение.
Дякую за натхнення!
Минуле.
Минулого не зміниш ти ніколи,
Ніяк не перепишеш, не зітреш.
Його болючі та гіркі уколи
Ночами сотні раз переживеш.
Воно, як тінь, ходитиме з тобою,
З душі не відпускаючи печаль,
А ти смиренною безслівною мольбою
До неба надсилатимеш свій жаль.
Проситимеш звільнити від печалі,
Казатимеш, що не казав тоді,
Та пізно буде... І надалі
Минуле допікатиме тобі.
З минулим не підпишеш договору,
Воно тебе, як невблаганний кат,
Наче вогнем палитиме докором
Колишніх твоїх помилок і втрат.
Олег Малиновский
Прошлое.
Прошлое не изменишь,
Не перепишешь и не сотрешь,-
Его болезненные горькие уколы
Ночами сотни раз переживешь.
Оно, как тень, за тобою ходит,
Питает в душе печаль,
А ты со смиренной мольбою
Сам себе читаешь мораль.
Ты после взмолишься:
“Уйди, печаль! Я понял...”
Но будет поздно, жаль...
Прошлое тебя всегда догонит,
С ним не подпишешь договор,
Неумолимый приговор,палач,-
Оно будет сжигать укором
Ошибок, просчетов, утрат.
Як волошки твоi очi (Олег Малиновский)
Як волошки твої очі,
Губи – маків цвіт.
Цілий день я аж до ночі
Шлю тобі привіт.
То від щастя, то від болю
Серце ледь стучить,
Виглядаю за тобою
Кожну божу мить.
І не знаю, що то буде,
Щастя чи біда,
Що моя в коханні знайде
Доля молода.
І хоч стогне моє серце,
Хоч воно болить,
Та без болю у любові
Не поталанить.
Глаза твои васильковые,
Уста – маков цвет.
С утра до ночи бестолковый я,
Если рядом со мной тебя нет.
То ли от счастья, то ли от боли
Сердце едва стучит,
Ищу тебя, свою долю
Каждый божий миг.
Не знаю, что я найду –
Счастье или беду,
Эх, доля моя молодая,
Что про любовь ты знаешь?
Пусть сердце стонет,
Горячо пульсирует кровь,
Но без боли –
Какая же это любовь?!