по сірих брудних асфальтах
гуляла самотня осінь
і люди вдягали пальта
під шапки ховали коси
а осінь як відьма злюща
плювала на всіх дощами
і вила, як вовк у пущі,
відлюдниками-вітрами
Самотня, кричала гірко
і плакала безупинно,
а люди ховались тільки,
казали, що божевільна.