Евген ПЛУЖНИК (26.12.1898-2.02.1936)
Переводы сделаны по изд.: Євген Плужник. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1988. — 415 с. (Б-ка поета)
с. 258
***
Ракетою піднісся і упав,
Широким ревом прокотивсь додолу
Гудок останній. Рушив пароплав,
Кормою повертаючись до молу.
П’ять-шість хвилин шамкої метушні,
Гарячий вибух рухів, слів і ліній, —
І знову сонце в синій вишині,
І друге сонце — у безодні синій…
Юрба на молі рідшає, і ті,
Що залишились, встигли вже забути,
Що в безбережній світлій самоті
Йде корабель, щоб, може, не вернути.
[ПЕРЕВОД]
(Опубликован в харьковской газете «Слобідський край», № 25 (20326) от 7 февраля 2004)
Взлетел ракетой — и упал с высот
гудок — и громче пристань закричала…
Стал отворачиваться пароход
от надоевшего причала.
Пять-шесть минут мгновенной суеты,
горячий взрыв движений, слов и линий —
и снова солнце с синей высоты
глядится в отраженье в бездне синей.
Толпа редеет на глазах, и те,
что через час здесь снова соберутся,
не вспомнят, что в безбрежной пустоте
плывёт корабль… чтоб, может, не вернуться.
Июль 2003 г., Харьков © В. Яськов