***

До болі знайомого кольору щастя…

Почуватись живою, дивитись яскраво,
Тремтіти від запаху зерняток кави!
Радіти, любити, страждати, марніти,
Хотіти, летіти, тонути у квітах!
Згоряти від щастя, як крапелька хмари,
Губитись в одвічному колі сансари.
Розплющити очі блискучі на небо,
Гасити в блакитному небі потребу,
Потребу у кольорі, сяйві, світі,
У білих хмаринках, що небом розлиті!
Тікати від грому і блискавки, зливи,
Сприймати капризи погоди мінливі.
Дізнатися раптом – каштани цвітуть,
Відчути гармонію в серці, отут!
І дихати вільно, неначе в останнє,
І знати, що справдиться кожне прохання!
І світу робити чарівні дарунки,
Тихенько накреслить легкі візерунки…
Прикрасити коло – барвисто всміхнутись,
Ось що є для мене «до щастя торкнутись»…