Все пішло.. згоріло.. втрачено!
І нема йому вороття...
Ми собі самі не пробачимо,
Що згубили сенс свого життя.
Ми не вміли літати високо..
Тільки з вікон, і то вві сні.
Але це нас так наблизило
До розбитої мрії труни.
Ми так легко зріклися щастя,
Не підозрюючи, що це воно.
А тепер- все життя ненастя.
Ось до чого це все привело.
Так навчіться літати восоко!
Як розіб'єтесь, то тільки вдвох.
І якщо так сильно любите,
Світ вас врятує обох.