Ставок домашнiй при долинi,
Над берегом три вишнi i тополя.
I спогади-приемнi i по нинi,
Хоть i по рiзному складалась доля.
У тих вишень-посохших без води,
Тополi,що зрубав мiй брат.
Хотiв би я вернутися туди...
До тих дитячих i юнацьких втрат.
Я посадив би новi вишнi,
I осокорiв посадив би я багато.
Якби ж вернути вiк колишнiй,
I те,що по життю я втратив...
Нам не вернути те,що було милим,
Хоть i щемить душа по ньому...
I ми приходим на батькiв могили,
А нам здаеться,що додому...