Тихим містом, як покинутою хатою,
Я тиняюсь у туманному полоні…
Над дахами дах давно ніким не латаний,
Краплі з даху всі такі чомусь солоні…
Над якими, плачеш, місто ти, над втратами?
Дні спливають у безсилому безсонні
Знаю... Згадуєш, як були ми крилатими...
І туман твій на мої лягає скроні.
Я збираю сльози неба у долоні
---