все важко...
сприймаю тяжко.
не сплю.
страждаю -
даремно..
фарби - темні.
світло- тмяве
не знаю
що входить у мене
зникаю
проблеми
за горло руками
хапають
пустими словами
кричу
не розумію себе
ніде
не бачу я свтіла
всі квіти як квіти,
а я - як трава
думка сумна та страшна
не моя, не чужа
важка.
не вртяуюсь від сонця
та посмішок лиць
нафарбованих хитрих
чорних лисиць
без застелених
м'ятою
вій
сам не свій
біль
всередині
дні
калатають
невпинно
на швидкість
на дикість
поглядів вбік
травневий сніг
холодним обвів
мої очі.
26.05.09
[Янця. страх та пошук]