Коли надвір виходжу
Між люди коли йду,
нічого не знаходжу
й нічого не знайду...
Я впевнена у цьому
на 100%, так.
У натовпі усьому
не знайдеш ти ніяк
ні щастя на любові,
нічого, друже мій.
не чути плину крові,
спиняється пульс мій.
Самотній натовп - річка
а люди - хвилі в ній.
Наступить темна нічка,
й сховається все в ній.
Не буде нічого,
все счезне,все згорить.
І ми замість усього
отримуєм лиш мить...
Мить щастя і любові,
мить радості й тепла.
І чутно вже пульс крові -
жива душа моя!
Якби нам стільки митей,
життя щоб в них прожить.
Були б тоді ми ситі,
і кожну малу мить
сторіччями б ми жили,
й душею б охопили,
тумить,чарівну та швидку,
солодку і таку метку!