Чомусь немає слів,
І хочеться лиш дотику до вітру,
І щоби терлось кошеня об бік стола,
А ще - щоб злива і гроза була,
І так сидіти, пити чай чи каву,
Гортати сторінки якоїсь книги,
Так, наче ткали її з золота в раю, -
Із трепетом. І малювати в спогаді твою
Усмішку. Не знаю як її назвати...
З тобою просто тепло, просто світло,
І можна мовчки сісти й малювати,
Дивитися, як вітром відчиняє вікна,
і просто бути..