«ФІЛОСОФ»
Сільську хату, вікна, двері -
Зовсім покосило,
І знаряддя, що для праці,
Гарно поржавіло!
Бур’яни високим лісом
Обліпили хату,
На городі кілька років
Не брали лопату!
Сторонньому страшно й дико -
Реп’яхи кусають,
А кроти ходи порили -
Вже в хату влізають!
А «філософ» собі гадки
На умі не має,
Що потрібно щось робити
У цім дикім краї.
Сидить собі та читає
Філософські книжки,
Втяв собі, що він все знає -
Тож людей повчає.
Вчить малого і старого,
Що в житті робити,
Та не знає - як на світі
Самому прожити.
Позлітали з петель двері,
Покосилась хата,
Зовсім він тут ні до чого -
Винувата влада.
Всіх навколо донімає:
«Чого це я бідний?!
Працювати?! Не люблю!
Я на краще гідний!»
Бо ворожка обіцяла
Грошенят туманно -
Все життя тепер чекає
Небесної манни
Цілий рік собі читає
Філософські книги -
В огороді вже під осінь
Виростають «фіги»
Знову влада винувата:
«Що за непорядок?!?!»
Не підтримали його!
Не дали достаток!
О така в селі людина
Живе – поживає,
Не робити – часу є!
Робити – немає!
Якби тільки про читання
Була б тут розмова!
Як він любить випивати -
Зовсім тема нова!