http://stihi.ru/2010/05/29/3240
На дворі Осінь–витвір майстра,
На клумбі мріють сині Айстри,
Калина посміхнулась Глоду
І він завмер від її вроди.
Жоржина-Квітка, ніжна діва -
Струнка, висока та красива,
На Клен захоплено гляділа,
Що поруч він-цьому раділа.
Увагу Квітка привертала,
Бо так природа побажала.
Вона дала їй гарний одяг,
Чудовий,теплий,ніжний погляд.
І Клен на Квітку задивився
В багряну тогу нарядився.
Червоне листя дарував -
І в ньому душу розкривав.
Їх привітала голубінь-
Безкрайня неба далечінь-
Земля барвистим листям вкрита
Подарувала пізнє літо.
Це літо, цей жіночий блиск
Зробило з серця Клена віск!…
***
Водою в річці плине час,
Природа міниться щораз.
Частіше став осінній день
Дощить з розірваних кишень.
І Сонечко раніш сідає,
Дрімота хмарам докоряє:
“Не стане Місяць до роботи,
Бо в чоботи набрав він воду.”
Зажурені осінні квіти
Стоять геть мокрі, ледь одіті.
Шепочуть, тихо розмовляють,
Чого чекати їм не знають.
Зненацька Вітер розлютився,
Зривати листя заходився,
Коли втомився - то не ліг -
Пішов шукати дощ чи сніг!
Пожовкле, мокре листя Клена,
Немов освячені письмена,
Жоржину скрило від біди -
Спромігся Клен допомогти...
***
Зима стрічатиме Весну -
Відкриються обійми сну.
Клен і Жоржина будуть разом
І знову все вернеться з часом!