ЕЛЕНА ГЕЙЧЕНКО
Тільки вечір приходив до хати
І не видно ставало села,
Знов за руку вела мене мати
Слухать пісню ії джерела.
Дзвінко срібло воно виливало
З-під коріння старої верби,
Тихим смутком мене напувало,
Мов пізнанням чужої журби.