посеред темряви малюю тишу
в пастельно-ніжно білих кольорах,
неначе образ твій я пишу
словами Кафки - згорнутих краях.
червоним полум’ям горять
безликі маки на твоїх долонях,
а може вже на небі років п’ять,
і голос тихий в моїх скронях
шепоче гірко – тине встиг…
і квіти вже погасли на малюнку,
лиш лебедів співочий крик
і тінь що курить чорну люльку…
я тишу малював на полотні,
веселим словом осінь крадучи.
побачив образ на вікні
чарівний, твій над небом, у ночі.
І світ кружляв в долонях так шалено
З безтілим ніжно п’яним криком.
Подеколи коханням це зовемо
Свій спокій всебе крадучи так дико…