Вишня Iсаковський М. Переклад з росiйськоi

Юлия Градусова
Ясним днем, в кінці жаркого серпня,
Йшов дідусь старенький край стерні;
Викопав десь вишню молоденьку
Й задоволений додому ніс її.
 
Він дивився ніжно на посадку,
Звідки так пахтіло чебрецем,
І подумав: «Що, як я на згадку
Посаджу край шляху деревце?

Хай росте та тягнеться угору,
Розвиває міць зелених віт,
Прикрашаючи щодня дорогу,
Щовесни вдягається у цвіт.

Мандрівник у затінку спочине –
Прохолода втому відбере,
Скуштувавши з вишні ягід стиглих,
Може він згадає і мене?

Не згадає-що ж, я не ображусь
І нікого з них не засуджу,
Хай мені спасибі і не скажуть,
Все одно я вишню посаджу».