коли сидиш не розуміючи нічого
і пишеш те, що не чита ніхто
не бачиш сенсу у простому слові
і п"єш великими ковтками ти вино,
коли здається що на дворі вечір,
хоч це світанок тільки почина
коли не чуєш ангела на плечах
і тільки бісами набита голова,
коли безсило падаєш додолу...
миттєва слабість... і уже біжиш
і переходиш на раз-два кремезну гору...
скажу тобі: "Ти справжній, тож живи!"