Спокій… Час… Глуха стіна…
Сотні тисяч різних я.
Серед тисяч ти один,
Наче в полі старий млин.
Вечір… Тиша… Дзвін дощу…
Схочу – в небо полечу.
Тільки крила від журби
Не пускають догори.
Скрегіт… Стукіт… Звуки стін…
Серед ночі гучний грім…
Треба жити, треба йти -
Краще встати, ніж злягти!
Смуток… Біль… Невпинний жаль…
Все це було… І печаль…
Треба іскру віднайти
Й те, що було, зберегти!
Бо не можна серед стін
Заховати долі згин.
Хай не стану я своїм –
Не залишуся й чужим!