Клекочуть знов у небі журавлі,
Прозоре, у тобі є таємниця,
Молюся,бо не байдуже мені,
Що чистая занедбана криниця.
Аби пташина гнізда не звила,
Де б пташенята зростали та жили?
А наші діти п'ють із джерела,
Що кривдою, мов ядом, отруїли.
Чому не байдуже душі моїй сумній,
Коли я бачу, як втрачають люди,
Те чисте, що дарує нам святий наш Бог
Під світлим небом скрізь і всюди.
Не зраджуйте Господній заповіт,
Занедбане життя холоне швидко,
Зневіра для душі - нестерпний лід,
Для долі пастка, ланцюжок і клітка.
Чи в'ємо ми для діточок своїх,
Чи Божа мудрість є у серці нашім,
Стає для нас рідніш за святість гріх,
Не буде він для наших душ найкращим.
Не солодко, бо доля -не пиріг,
Бажаю, хай терпіння душі кріпить,
І дуже прошу, щоб серед доріг
Ви обирали ті, де сонце світить.