Я буваю в селі дуже рідко...
Та й змінилося з часом село.
Полетіла б туди, як лебідка,
Щоб згадать, як раніше було.
...Чорнобривці росли біля ганку,
Стиглі яблука пахли в саду.
Прокидалася я на світанку,
На леваду босоніж іду...
Заквітчаюсь роменом, любистком,
Побреду по холодній росі.
А роса миготить, мов намисто.
Завмирає весь світ у красі...
Зашумлять осокори і верби,
Блискавиці, мов гострі ножі,
Лезом ріжуть сполохане небо
І звиваються, наче вужі...
Я любила і вітер, і грози,
Зорепад й тихий ранок ясний,
Й коли віхола з сильним морозом
Замітала село до весни.
...Рідні мальви цвітуть біля тину,
Десь зозуля у плавнях кує.
Заснувало думок павутиння
Найдорожче минуле моє.
Ніжний вітер торкнувся обличчя,
Ніби мамина пестить рука...
Наче стали дерева всі нижчі,
Стала вужчою синя ріка.
Заросли береги осокою,
Де удвох рахували зірки...
Я стою на горі над рікою
І гортаю життя сторінки.
червень, 2010