Сад дитинства мого, де ж ти дівся?
По твоїм я деревам сумую...
Почуттів цих ніяк не вгамую,
Ще з твоїх би джерел я напився...
Стиглих ласощів ніжно-солодких
Пам'ятаю я смак незрівнянний,
Їх скуштуєш - і ти, наче п'яний,
Йдеш по спогадах шляхом коротким.
Їх відлуння я чую донині
І вважаю зв'язок цей важливим...
Я живу під цим райдужним впливом,
І бажаю це кожній людині...