Так хочеться торкнутися долоні,
Розцілувати кожен пальчик зокрема,
Зігріти їх, чомусь такі холодні.
Нажаль, зі мною поряд вже нема.
О, як тендітні плечі хочу обійняти,
Годинами не відпускати їх.
Як хочу все що сталось поміняти,
Аби в обіймах потонуть твоїх.
Пірнуть з розбігу в твої диво-очі,
Тобою щоб напитися з повна.
Блищать смарагдики її жіночі,
Коли з коханням дивиться вона.
І впитися в зволожені вуста,
Й віддати через них всю душу:
Вони ж такі чарівні неспроста.
Та споглядати безнадійно мушу.
І гладити твоє м’яке волосся,
З тремтінням ніжним у руках.
Я радий, що це відчути довелося,
Цей спогад закарбую у роках.
В твої маленькі вушка шепотіти.
Я не казав, та я їх так люблю.
Дурак – куди вже правду діти:
Весь час я щось не так роблю.
Легенько покусати твою шию,
Мене це так заводило колись.
Зате, тепер я маю дивну мрію.
Прошу тебе, до мене повернись!
А ніжки, ну хіба вони не диво,
Коли у танці бігають й стриба?
Саме вони тоді отак грайливо
Мене перетворили на раба.
Тонкий твій стан, животик, груди:
Для мене вічний еталон краси.
У мене іншої такої вже не буде.
В минуле ти мене перенеси.